Менталітет достатності
Нещодавно перечитував одну книжечку для того, щоб організувати внутрішній тренінг в агенції - Стівен Кові - “7 навиків високоефективних людей”. І споміж іншого там присутній надзвичайно цікавий пасаж щодо менталітету достатності. Особливо важилвий цей пасаж з огляду на те, що в українців надзвичайно сильно розвинутий саме менталітет недостатності.
Йдеться головним чином про те, що більшість наших людей поводяться у житті за принципом - якщо у мене стало більше, то десь обов’язково стало менше і навпаки. Це дуже яскраво видно з принципів роботи наших політиків та бізнесменів. Більшість бізнесів орієнтована не на те, щоб реалізовувати справу свого життя, приносити користь людям та поміж тим заробляти гроші. Наші бізнеси орієнтовані на те, щоб “срубіть бабла”. Саме це “срубіть бабла” не дає побудувати нормальний сервіс, нормальне ставлення одне до одного і стабільні бізнеси.
Ми потім дивуємося, чого ж це ніде в місті не можна знайти нормального ресторану чи кав’ярні. Чого ми так часто зустрічаємося з поганими продуктами/сервісом/брендами.
Менталітет достатності виховати в собі є достатньо важко. Я сам намагаюся щодня виганяти з себе думки та відчуття подібного характеру, адже ми все життя бачили, як одні збагачуються коштом інших. І навіть уявлення у нас немає про те, як може бути по-іншому.
Нам всім треба намагатися щодня пам’ятати - що ми стаємо по-справжньому багатшими тільки коли робимо це не по-одинці а разом. До прикладу, що з того, що у вас у квартирі чудовий ремонт, якщо у під’їзді насцяно, сусід алкаш, і тріщина пішла по будинку бо якийсь ідіот спробував перепланувати квартиру? Що з того, що у вас дорога спортивна машина, якщо вас ковбасить по міських ямах так ніби ви на фірі їдете?
